Палеонтологи знайшли новий вид динозавра в кістконосному пласті Пайпстоун-Крік

Палеонтологи розкопали нові рештки динозавра в районі Гранд Прері, штат Юта, які демонструють, як поводилися динозаври, блукаючи по землі. У середині червня в руслі Пайпстоун-Крік на південь від Вемблі дослідники виявили стегнову кістку ювенільного пахиринозавра, а також кілька хребців, ребер і кісток його стопи.

Під час цієї знахідки палеонтологи з Музею динозаврів працювали над дитинчам пахіринозавра, виявленим під час розкопок 2021 року. Дослідникам попалися стегнова кістка, дві кістки гомілки та частково череп стародавнього ящера.

Скам'янілості дають уявлення про життя пахиринозавра, рогатого чотириногого динозавра, що нагадував носорога. Замість рога, як у далекого родича - трицератопса, у нього був великий кістяний горбок на носі.

"Усе, що ми знаємо про їхню поведінку, ми знаємо зі скам'янілостей", - розповіла в інтерв'ю CBC's Edmonton AM кураторка музею Емілі Бамфорт, яка входила до дослідницької групи.

"Такі речі, як кісткові знахідки, дають нам гарне уявлення про те, як жили ці тварини, якою могла бути їхня стадна поведінка, якими були їхні соціальні структури, як вони вмирали".

Минулого місяця палеонтологи знайшли й інші скам'янілості, зокрема зуб тиранозавра, невеликий зуб теропода і зуб рідкісного ссавця.

Костеносний пласт Пайпстоун Крик розташований приблизно за 35 кілометрів на північний захід від Гранд Прері. Дослідники вважають, що зібрані артефакти - результат загибелі динозаврів під час повені, яка змила їх в одну локацію.

Костеносний шар Пайпстоун Крік був виявлений у 1970-х роках учителем середньої школи. Протягом наступних десятиліть палеонтологи копалися в неабияк упакованих породах. Бамфорт каже, що основний поштовх до пошуку зразків стався в останнє десятиліття.

Кістяне ложе надихнуло на створення музею у Вемблі, названого на честь палеонтолога Філіпа Дж. Каррі. Музей відкрився 2015 року.

"Ми вважаємо, що це одне стадо пахиринозаврів, яке загинуло внаслідок повені", - пояснює Бамфорт.

"Тож у нас є не тільки дорослі динозаври, а й немовлята, підлітки і, начебто, всі проміжні стадії росту".

Оскільки кістки розташовані щільно одна до одної, виділення зразків є складним завданням, розповідає Бамфорт.

"Ми повинні бути дуже уважні до того, які кістки ми виймаємо і в якому порядку, щоб не пошкодити сусідні кістки".

І хоча це виснажлива робота, у них ще достатньо копіткої роботи: кістки потрібно просіяти, очистити і, врешті-решт, зберегти таким чином, щоб спокійно проводити дослідження.

"Ми завжди жартуємо, що це свого роду гарантія зайнятості", - каже Бамфорт.

За її словами, вони знають, що кістковий шар йде на кілька сотень метрів углиб пагорба, тож "у буквальному сенсі слова тут можна працювати ще кілька десятиліть".